В умовах світової економічної кризи, політики усіх країн світу стають дивно схожі один на одного: барвисто розписують власному народові, як відродиться їх батьківщина після закінчення кризи, як увійде до числа провідних країн світу, як багато і щасливо заживе їх народ.

Як фантазії відрізнити від реальності? Досить просто: треба вивчити успішний досвід реального і швидкого відродження нації, витягнути уроки і постаратися застосувати їх до своєї країни не забуваючи при цьому враховувати національні особливості поточного економічного розвитку країни.

Наша перша розповідь про Китай - велику націю, успіхи відродження якої уразили світ за останніх 30 років.

 

КИТАЙ: ДАЛЕКИЙ І БЛИЗЬКИЙ

Відродження Китаю з кінця 70-х рр. XX століття стало одним з найбільш вражаючих явищ сучасності. З прадавніми націями, до яких, звичайно ж, належить Китай, в історії це відбувається украй рідко. За два десятиліття реформ країна перетворилася на державу, що динамічно розвивається. Очікується, що вже цього року китайська економіка стане друга по масштабах у світі, а до середини століття при нинішніх темпах зростання щорічно в 8 - 9%, Китай зможе наздогнати США і зайняти провідні позиції. У світі заговорили про китайське економічне диво. Якщо ж врахувати ще і демографічний чинник (за попередніми підрахунками до 2030 р. населення країни збільшиться до 1,7 млрд. чоловік), тому стає очевидним, що світ не може дозволити собі по відношенню до Китаю хоч якусь легковагість і самовпевненість.

 

СКЛАДОВІ КИТАЙСЬКОГО ДИВА

Абсолютно очевидно, що обійтися якоюсь однією причиною, що все пояснить не вдасться, говорити можна тільки про увесь комплекс складових китайського ренесансу:

* відсталість китайської економіки, точка відліку була занадто низькою як відомо, та і темпи зростання слаборозвинених країн вищі. Хоча і сьогодні по рівню ВВП на душу населення Китай знаходиться за межами першої сотні країн і стоїть на 111 місці у світі.

* особливості структури населення, висока питома вага сільського населення. Китай досі є аграрною країною, селяни складають більше 65% населення країни. У країні практично відсутній середній клас.

* ментальність. Пройшовши у своїй непростій історії через страшну убогість, голод, репресії і кровопролитні війни, китайське суспільство сформувало психологію боязні бідності, а так само працьовитість, впертість, старанність, терплячість і непримхливість.

Проте, усього перерахованого вище недостатньо для пояснення китайського феномену. Насправді, якби усе зводилося тільки до перерахованого, то Китай демонстрував би високі темпи економічного розвитку упродовж усієї своєї історії, чого проте не було. Потужний потенціал розвитку привів в рух у кінці 70-х років минулого століття радикальні економічні реформи:

 

1. Економічні реформи. Реформи в Китаї носили:

* поетапний характер, керівництво країни повністю відмовилося від "шокової терапії". Та і в цілому важко припустити що відбувалося б в півтора мільярдному Китаї, якби економічні реформи розвивалися в нім по Українському або Російському варіанту.

* держава зберегла значний контроль над економікою, залишила за собою командні важелі. Деякі експерти вважають, що цю модель правильніше було б називати "радянською", мобілізаційною або плановою економікою, елементи соціалістичного господарства вони вписали в систему капіталізму. Інша справа, що жодному авторові посібника з економіки навіть не представлялося, що централізована економіка може працювати настільки ефективно. При "командній" економіці, в умовах кризи, уряд має переконливі інструменти впливу на бізнес. Китайські банки, на відміну від російських та українських, отримавши гроші уряду, виконали його припис - кредитувати реальний сектор економіки і більшою мірою - населення країни. Тоді як в Україні і Росії, з початком першої хвилі економічної кризи, споживче кредитування почало різко скорочуватися.

* багатоукладність економіки Китаю. Проте при аналізі китайської моделі розвитку не повинно бути зайвої і невиправданої ейфорії. До аналізу китайського дива потрібно підходити системно і комплексно.

* соціальна політика Китаю як важлива складова "економічного дива". Давно вже стала розхожою констатація, що реформи в країні супроводжуються високими соціальними витратами. У країні і сьогодні фактично відсутня пенсійна система, пенсії отримує абсолютна меншість людей похилого віку. На споживання доводиться лише близько 37% ВВП, це останнє місце серед азіатських країн. Хоча непрямі ознаки показують, що китайці витрачають істотно більше, ніж показує офіційна статистика.

Як результат:

* дешева робоча сила. Ті ж селяни в Китаї дискримінуються в праві на здобуття вищої освіти, всякого роду страховок і соціальних виплат. Купівельна спроможність більшості населення країни все ще залишається низькою. Немає безкоштовного, соціального житла. Дешева робоча сила допомагає забезпечити низьку собівартість китайських товарів.

* зовнішньоторговельний демпінг привів до того, що Китай швидко перетворився на світову фабрику. Це зробило економіку залежною від експорту, а не від внутрішнього споживання.

*лібералізація зовнішньоекономічної політики, радикальне скорочення стягуваних імпортних митних зборів

* ефективне копіювання у розвинених країн усього того, що встигло себе добре зарекомендувати.

В результаті в Китай прийшли західні інвестиції, почалося впровадження останніх досягнень науки і техніки, передових технологій, масове виробництво товарів на експорт.

 

 

КРИЗА І КИТАЙСЬКА ЕКОНОМІКА

Антикризовий досвід Китаю не може не викликати широкого інтересу і зацікавленого обговорення.

* Як тільки у світі впав попит на китайські товари, вони першими прийняли програму різкого розширення внутрішнього попиту, програму ціною в $600 млрд., наприклад, дали дотації на купівлю побутової техніки сільськими жителями. В результаті, вдалося якось компенсувати під час кризи падіння зовнішнього попиту зростанням внутрішнього;

* Скоротили податки для підприємств;

* Розвиток інфраструктури, особливо виділимо нарощування програм в житловому секторі, що дозволяє завантажити суміжні галузі, поліпшення сільської інфраструктури, найближчими роками планується заасфальтувати багато тисяч кілометрів ґрунтових доріг ;

* Інноваційна економіка, програма структурних реформ має бути виконана до 2011 р.;

* Випуск облігацій державної позики за кордоном;

* Придбання пакетів акцій багатьох регіональних банків у світі, нині Китайська Народна Республіка робить вигідні придбання по всьому світу, скуповуючи активи, що подешевшали;

* Галузі важкої промисловості займають усе більш значне місце у виробництві і експорті країни.

Відносно подальших перспектив китайської моделі розвитку аналітики розійшлися:

* одні малюють апокаліпсичні картини - пророкуватимуть недовговічність "китайської моделі" економіки : інвестиційний сектор перегрітий, вихід з кризи через збільшення кредитування схожий на спроби гасити вогонь бензином, перехід до конвертованого юаня зробить Китай схильним коливанням на світовому валютному ринку. Економічна "бульбашка" неодмінно лопне, питання лише в часі. На думку відомого видавця журналу The Gloom, Boom & Doom Report Марка Фабера, вже цього року, китайська економіка істотно уповільнить зростання, існує навіть небезпека краху, оскільки Китай виробляє більше, ніж вимагає попит.

* інші експерти, наприклад, російський економіст Сергій Алексашенко вважає, що якщо говорити про тренд довгострокового економічного розвитку, то він у Китаю позитивний, хоч би тому, що країна, що переходить із стану аграрної в стан урбанізованої, приречена на зростання і подальший успішний розвиток. Аналітики вважають оптимістичний прогноз найбільш обгрунтованим і вірогідним.

 

 

УКРАЇНА І КИТАЙ

 

Сьогодні Китай розглядається експертами як найбільш перспективний світовий ринок. За оцінками фахівців, місткість китайського ринку складає $300 млрд. Китай займає лідируючі позиції у світі по виробництву вугілля, сталі, цементу, зерна, м'яса, бавовни, не останнє місце в здобичі і переробці нафти, виробництві електроенергії. Тому є сенс проаналізувати перспективи українсько-китайської співпраці.

Україна цікавить Китай вже своїми розмірами, економічним потенціалом, великою промисловою базою, найбільшою площею чорнозему у світі, а також близькістю до центру Європи. Швидко зростаюча економіка країни все більше має потребу в сировину, в усе нових ресурсах і територіях. В України практично не перетинаються геополітичні інтереси з Китаєм, у нас немає загальних меж, ми ніколи у минулому не конфліктували з цією державою. Інвестиційно-найпривабливішими для КНР є Україна, яка продає в Китай метали і вироби з них (77,8% від загального імпорту Китаю з України), продукцію хімічної промисловості (12%). Українсько-китайський товарообіг в 2008 р. склав $8,5 млрд., в 2009 р., за попередніми оцінками економістів близько $5 млрд. У торговельних стосунках між Україною і КНР спостерігається дисбаланс - у Китаю велике позитивне сальдо торговельного балансу :

Китай цікавить Україну, передусім, як потенційний і дуже перспективний інвестор, кредитор, як один з лідерів світової економіки, на якого Україна може спертися, причому без ризику для суверенітету. Особливо в умовах глибокої економічної кризи, вихід з якого зажадає серйозних зовнішніх інвестицій, і коли наші традиційні партнери не в змозі задовольнити фінансові потреби України. Флоран Пармантье в статті "Китай виявляє цікавість до України" ("Le Temps", Швейцарія) прогнозує, що в найближчому майбутньому новим чинником в українській геополітичній грі може стати Китай.

Китай вже неодноразово заявляв про свою готовність інвестувати кошти в геологорозвідувальні роботи, українську харчову промисловість, цікавить його і сфера переробки сільгосппродукції, наше сільське господарство в цілому, а також розвиток легкої промисловості в Україні.

Головною перешкодою динамічного розвитку стосунків з Китаєм є відсутність політичної стабільності в країні. Китайська влада нарікає на неповороткість українських політичних і бізнес структур. Досить сказати, що в Україні досі не існує жодної організації, яка могла б на системній основі розвивати українсько-китайські стосунки. У Китаї боятися інвестувати в Україну, тому що їм ніхто не дає гарантій повернення вкладених коштів. Україна повинна використовувати свій шанс і отримати максимальну вигоду від "китайського відродження". Як відомо, той, що запізнився не отримує нічого.

 

 

 

Джерело: оригінальна версія на http://www.profi-forex.org/country_traders/prognoz11502.html