Світова фінансова та економічна криза 2008-2009 років позначилась руйнуючими наслідками для національних економік, підприємств та людських ресурсів у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються. За даними Міжнародної організації праці до кінця 2009 року у світі було втрачено 50 мільйонів робочих місць. Під час економічної кризи трудові мігранти формують найбільш вразливу групу населення. Вони в першу чергу стикаються з безробіттям, викликаним зниженням попиту на працю. В зв’язку з цим актуальним стає дослідження особливостей та наслідків міграційних процесів у світі протягом кризового періоду для виявлення та подолання негативних впливів на людський потенціал мігрантів.
Основними детермінантами впливу глобальної кризи на трудову міграцію є стан економіки та ситуація на ринку праці. Послаблення економічної активності у останній чверті 2008 року відбилось на скороченні ВВП. У розвинутих країнах та Європейському Союзі зокрема, темп росту склав біля 1,4 % і був найнижчим з 2002 року. У країнах СНД темп економічного зростання знизився з 7 % у 2003 році до 3,3 % у 2009 році.
Залежно від країни призначення, трудові мігранти переважають в таких секторах економіки як будівництво, обробна промисловість, готельний та ресторанний бізнес, охорона здоров’я, освіта, домашнє та сільське господарство. В період економічного зростання дані сектори найбільше залучали трудових мігрантів. В той же час вони характеризуються найбільшими обсягами звільнень іноземних працівників в часи економічної кризи. Рівень безробіття в основних країнах призначення – США та Великобританії – значно зріс у 2008-2009 роках.
На початку 2009 року рівень безробіття у США склав 8,1 %, збільшившись на 3,3 % з початку 2008 року. Тільки у лютому 2009 року у США було втрачено 651 тис. робочих місць. Основна кількість безробітних мігрантів виявилась у сферах будівництва та обробної промисловості.
У Великобританії рівень безробіття зріс на 1,3 % за період з листопада 2008 до січня 2009 року. При цьому для іноземних працівників рівень безробіття був вищим ніж для місцевих (7,3 % порівняно з 6,5 %). Втрата робочих місць у торгівлі, готельному та ресторанному бізнесі склала 159 тис. у 2008 році.
Росія відчула значне падіння темпів росту ВВП до - 7,3 % на початку 2009 року. Безробіття зросло на 6,3 % порівняно з 2007 роком, коли в Росії було зареєстровано 1,7 млн. трудових мігрантів.
Як наслідок, вплив глобальної економічної кризи проявляється у зниженні зайнятості іммігрантів. В умовах наростання кризових тенденцій регуляторні органи держав-реципієнтів запроваджують політику, спрямовану, на забезпечення доступними робочими місцями місцевої робочої сили. Це призводить до виникнення наступних тенденцій у світових міграційних процесах:
1. Скорочення міграційних потоків в основні країни призначення. Заяви на отримання віз до Великобританії трудовими мігрантами з країн ЄС скоротились у 2008 році більш ніж удвічі порівняно з 2006 роком.
2. Зменшення міграційного потоку з країн, що розвиваються. Рівень імміграції з Мексики скоротився на 42 % за період з 2006 до 2008 рік. В Україні число вибулих на кінець 2009 року було на 34 % менше порівняно з кінцем 2007 року. Міграційний потік з Бангладеш скоротився на 40 % за 2008 рік.
3. Суперечливий характер зворотної міграції у регіонах світу. Зворотна міграція посилилась у Великобританії та Ірландії у 2008-2009 роках як реакція на безробіття та зменшення рівня оплати праці. Біля 30 тис. іммігрантів переважно зі Східної Європи повернулись з Ірландії у 2008 році, 35 тис. – у 2009 р.
Водночас експерти Організації економічного співробітництва і розвитку підкреслюють, що трудові мігранти схильні залишатися в країні перебування у разі безробіття, оскільки знаходження нового місця працевлаштування у країні походження часто виявляється для них більш проблематичним. Для прикладу, лише 10 тис. осіб зареєструвались у програмі зворотної міграції в Іспанії у 2009 р., розрахованої на 137 тис. безробітних іммігрантів.
4. Загальне скорочення грошових переказів до країн, що розвиваються. Глобальний спад грошових переказів склав 6,1 % у 2009 році. Найбільш відчутним він виявився для країн СНД, в першу чергу, для Киргизстану, Таджикистану та Узбекистану, що значно залежать від грошових переказів трудових мігрантів з Росії та Казахстану.
Країни Південно-Східної Азії, що відзначались найбільшим темпом росту грошових переказів у 2008 році за даними Світового банку (16,8 %) також стикнулися зі спадом у 2009 р. (-4,2 %).
Більшість розвинутих країн у 2008-2009 роках вдалися до заходів більш жорсткої селективної міграційної політики та захисту національних ринків праці. Політика Великобританії спрямована на подвійне скорочення імміграції висококваліфікованих спеціалістів та обмежену зайнятість низькокваліфікованих працівників з країн – не членів ЄС. Заходи мають на меті сприяти працевлаштуванню вітчизняної робочої сили та одночасному задоволенню постійного попиту малих підприємств у низькокваліфікованій праці.
В Італії відбулось зменшення щорічної квоти на працівників з країн – не членів ЄС та обмеження можливостей економічної та соціальної інтеграції трудових мігрантів.
Росія у 2008 році прийняла постанову, що зменшує квоти на іноземних працівників з метою збереження робочих місць. Іноземні працівники приймаються на роботу тільки у випадку, якщо вакантні місця не заповнюються громадянами Російської Федерації.
До протекційних дій вдались США, розробивши Акт працевлаштування американських працівників, який зобов’язує компанії надавати перевагу у наймі національній робочій силі.
Австралія, зважаючи на зростання рівня безробіття, скоротила Програму імміграції на постійній основі на 14 % у 2009-2010 роках.
В країнах Південно-Східної Азії набули поширення заходи повернення трудових мігрантів до країн реципієнтів. Японія у 2009 році запропонувала працівникам бразильського та перуанського походження 3 тис. доларів на особу та по 2 тис. доларів на матеріально залежних осіб для виїзду з країни.
Варто зазначити, що політика країн призначення щодо добровільного повернення трудових мігрантів до країн походження так і не принесла бажаних результатів, зважаючи на наступні чинники:
1. Легальні мігранти втрачають переваги у системах соціального забезпечення у разі від’їзду.
2. Ситуація на ринку праці країн реципієнтів виявляється набагато складнішою ніж в розвинутих країнах перебування мігрантів.
3. По мірі того, як криза йде на спад, в країнах призначення зберігається та поступово зростає попит на працю, в той час як національні працівники не мають бажання чи не в змозі займати вакантні робочі місця.
В результаті, масового повернення трудових мігрантів до країн-реципієнтів не відбулось. Крім того, воно не покращило б перспективи для вітчизняних працівників на національному ринку праці. З огляду на це, ефективними можуть бути наступні заходи міграційної політики:
- врахування країнами призначення попиту на працю в окремих галузях народного господарства та професіях для забезпечення існуючої потреби залученням легальних мігрантів;
- розробка країнами походження ефективної політики інтеграції реемігрантів до національних ринків праці;
- розширення заходів підтримки та захисту країнами походження трудових мігрантів у країнах призначення;
- використання суперечностей, що виникли під час кризи, як можливості вдосконалення міграційного законодавства на національному та міжнародному рівнях.
Варто підкреслити, що основні рушійні чинники міграції не змінились після економічної кризи. В цьому контексті постійний попит на працю у регіонах світу, демографічні зміни, функціонування мереж мігрантів, вплив міграції на міжнародну конкурентоспроможність країн є напрямами подальшого дослідження даної проблеми.
Джерело:
Курій Л.О. Вплив світової фінансово-економічної кризи на міжнародні міграційні процеси // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць. - Випуск 35. - Київ. - 2010. - с. 103-108.
|